27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
Сьогодні, 27 січня, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який було проголошено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Саме цього дня 1945 року солдати 1-го Українського фронту з лав Радянської Армії визволили в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.
Голокостом називають геноцид соціальних груп, яких нацисти вважали негідними на життя - насамперед, євреїв. Їх за час геноциду було вбито близько 6 мільйонів, що становить приблизно третину єврейського населення всього світу.
За роки існування Третього Рейху було вбито близько 3 мільйонів слов'ян - як радянських військовополонених, так і мирних мешканців; близько 2 мільйонів поляків (інтелігенції та активістів опору); близько 250 тисяч людей з інвалідністю та психічними розладами; близько 400 тисяч ромів.
Також жертвами нацистських звірств ставали тяжко хворі люди, біженці, партизани, гомосексуальні чоловіки, політичні конкуренти та свідки Єгови. Іноді до кількості жертв Голокосту зараховують втрати серед цивільного населення на окупованих територіях, що збільшує загальну кількість убитих приблизно до 17-20 мільйонів.
Третій Рейх утримував "неповноцінних" на думку нацистів людей у концентраційних таборах, які називали "таборами смерті". Більшість ув'язнених навіть не доживали до страти, помираючи від хвороб, антисанітарії, голоду, тортур. Найбільшим нацистським концтабором був Аушвіц у польському місті Освенцим.
Жертв Голокосту примусово стерилізували, використовували для рабської праці та медичних дослідів на ще живих людях. Колаборанти розшукували євреїв на окупованих територіях і передавали Третьому Рейху.
На Західній Україні німці і місцеве населення влаштували погроми вже наприкінці червня — початку липня 1941 р. У Львові 30 червня — 3 липня було вбито чотири тисячі євреїв, а 25-27 липня — близько двох тисяч. Через кілька днів після захоплення німцями Луцьку там було вбито дві тисячі євреїв; з двадцяти семи тисяч євреїв. Рівного двадцять одна тисяча була вбита в листопаді 1941 р.
Євреї центральної та східної України, яким не вдалося евакуюватися до приходу німців, потрапили в руки нацистів і розділили долю єврейського населення східноєвропейських областей (див., наприклад, Бабин Яр у Києві, Богданівка в Миколаївській області, Дробицький яр у Харкові). Наступ німецьких військ на схід і окупація ними великих територій СРСР привели до того, що під владу нацистів потрапила частина євреїв, які зуміли евакуюватися із західних районів країни на початку військових дій. Їх спіткала загальна доля єврейського населення окупованих територій (наприклад, в 1942 р. на Кубані). Багато громади Україні були знищені безслідно. Із сімдесяти єврейських центрів довоєнної України, доля яких невідома, 43 були знищені ще в 1941 р., а решта — до середини 1942 року.
Після заняття німцями наприкінці жовтня 1941 р. майже всього Криму, було вбито за активного сприяння місцевого населення близько п'яти тисяч кримських євреїв (кримчаків) і ще близько вісімнадцяти тисяч єврейських жителів.
Зі Львова в березні 1942 р. були відправлені в Белжець близько 15 тис. євреїв, а в серпні — ще 50 тис.
Треба відзначати велику кількість українців, які під час окупації під страхом знищення або заслання до концтабору переховували євреїв у своїх хатах. Також неймовірним був їхній моральний подвиг, оскільки багато їхніх співвітчизників «здавали» своїх сусідів-євреїв з подальшим грабунком їхньої власності. Єврейська організація Яд Вашем визнала героями 1755 українців з числа тих, хто, ризикуючи життям, рятував євреїв.
Разом з усім світом Україна розділяє скорботу за жертвами Голокосту.
Зберігаємо пам’ять і вшановуємо жертв багаторічної трагедії
