Вода в колодязі може бути кришталево прозорою, але це не означає, що в ній немає небезпечних патогенних мікроорганізмів.

Найбільш поширеним джерелом питного водопостачання є підземні ґрунтові води, які потрапляють до населення найчастіше через шахтні колодязі. Приблизно третина населення України отримують питну воду з громадських або індивідуальних  колодязів, які є об’єктами нецентралізованого водопостачання.

Обслуговування індивідуальних колодязів є обов'язком власника, а за експлуатацію громадських колодязів загального користування відповідають балансоутримувачі - міські, сільські та селищні ради територіальних громад, підприємства. Отже, власники колодязів зобов'язані самостійно обслуговувати, захищати та підтримувати якість і запаси питної води.

Вода в колодязі може бути кришталево прозорою, але це не означає, що в ній немає небезпечних патогенних мікроорганізмів. Вони потрапляють туди через атмосферні опади, пил, з комахами, стічні води тощо. Факторів, що впливають на якість колодязної води дуже багато, найнебезпечніші серед них - віруси та бактерії, хімічні агенти, які потребують ефективного знезараження колодязя та води.  Більшість мікроорганізмів ґрунтових вод є нешкідливими, але є присутні і патогенні та можуть міститися такі особливо небезпечні бактерії, як сальмонели, шигели (збудники дизентерії), холерний вібріон, іерсіній ентероколітіка, паличка синьо-зеленого гною, ентеропатогенні кишкові палички, віруси гепатиту А, Е, лептоспіри тощо. і це далеко не повний список всіх хвороботворних мікроорганізмів. Ці патогени можуть потрапляти в ґрунтові води через не герметичні вигрібні ями, поверхневі води, забруднені стоками з фермерських господарств або пасовищ, що знаходяться неподалік. В умовах великих паводків колодязь стає особливо вразливим до мікробного забруднення. Джерелами нітратного забруднення можуть бути внесення добрив поблизу джерел водопостачання, неправильне зберігання гною та інших відходів тваринництва або каналізація/туалет розташовані поблизу. Питання забруднення нітратами також загострюється через високий рівень розорювання та обробки земель навколо поселення. Колодязі є найбільш вразливими до нітратного забруднення.

Територію поблизу колодязя треба утримувати в чистоті та організовувати відведення поверхневого стоку. У радіусі 50 м від колодязів не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.

Забороняється влаштовувати колодязі у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях.

Забороняється використовувати для підйому води із колодязя громадського користування ємкості, які приносять споживачі, а також набирати воду із відра загального користування посудом, що належить споживачам.

Для утеплення і захисту колодязів від замерзання можна використовувати пінобетон, мати із чистої соломи, сіна, стружки тощо, але при цьому зазначений матеріал не повинен потрапляти у водозабір. Забороняється використовувати для цієї мети гній, перегній та інше.

Колодязь необхідно влаштовувати з дотриманням вимог, наведених у додатку 7, п.3.35 ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Він не повинен розміщуватися в понижених, заболочених місцях та на ділянках де є загроза затоплення. Індивідуальний колодязь потрібно розміщувати на відстані не менш ніж 20 м, а громадський не менш ніж 50 м від джерел можливого забруднення (вигрібних ям, надвірних туалетів, гноєсховищ, каналізаційних споруд та мереж, звалищ побутових відходів тощо). Необхідно забезпечити ізоляцію від проникнення поверхневих стоків. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити "замок" із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см та з ухилом від колодязя. Наземна частина колодязя (оголовок) влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева. Зверху оголовка влаштовують дашок. Навіс або оголовок вмішують у будку, навколо споруди повинні бути огорожа радіусом не менше 2 м з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям від воріт до колодязя. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, для забору води з колодязя необхідно використовувати відро загального користування. Заборонено використовувати для забору води індивідуальні відра. Не менш, як раз на рік необхідно проводити планове обстеження колодязів, поточний ремонт та очищення. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд і знезараження питної води та лабораторне обстеження зразків. Власник колодязя повинен здійснювати лабораторний контроль безпечності та якості питної з періодичністю, визначеною ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». У тому випадку, коли вода за результатами лабораторного контролю не відповідає вимогам, використовувати її для питних потреб забороняється і на колодязі слід вивісити інформаційну табличку «Вода для пиття не придатна».          

З метою попередження виникнення захворюваності серед користувачів колодязної води, весною та восени необхідно проводити профілактичне знезараження та використовувати дозволені Міністерством охорони здоров’я України дезінфекційні засоби, які внесені у відповідний державний реєстр дезінфекційних засобів, що випускаються у вигляді таблеток,  розчинних у воді, наприклад серед них добре відомі: «Акватабс», «Жавель-клейд», «Брілліантовий міг», «Жавілар Плюс», гіпохлорит кальцію та інші.             

Після проведення санації колодязя (чистки, ремонту зрубу, дезінфекції надводної та підводної частини) бажано провести лабораторний контроль якості питної води на санітарно-хімічні та мікробіологічні показники, як це регламентують додатки № 1, № 2 до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10).        

Безпечність води, що споживається людьми, має визначальний вплив на вирішення питання збереження та покращення здоров’я населення, продовження середньої тривалості життя.

Безпечна і якісна питна вода є запорукою Вашого здоров’я!

Підготувала Вікторія КОТЯСЬ, відділ державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Жмеринського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області