Дитячий та підлітковий суїцид: як запобігти та допомогти?

Україну просто захлеснула хвиля повідомлень про випадки дитячого суїциду. Коли підлітки вирішують піти із життя, це важко прийняти. Але вони йдуть. Залишаючи після себе біль, розгубленість та багато питань у тих, хто залишився. Головне з яких – чому?

Що спонукає дитину на такий крок? Наприклад, до передозування таблетками? Адже цей вік асоціюється з радістю, безтурботністю, цікавістю до нового.

Діти ростуть, їхнє життя кожного разу виходить на новий рівень — фізичний, психологічний та соціальний. З кожним роком в життя дитини приходять зміни. Нині саме серед дітей статистика самогубств невтішна. Найбільш вразлива категорія: хлопчики 10-14 років, серед дівчаток — 14-16 років. Дуже часто проблема суїциду сигналізує про себе раніше, ніж проявляється фізично.

Частіше батьки готують до підліткового віку, який біологічно може наступити, на думку деяких, з 12 років, інші ж батьки вважають, що з 14 років. За даними  спостереженнями, поведінка дитини починає трансформуватися вже з 8-річного віку. Зарано? Для деяких дітей можливо. Варто брати до уваги те, що зараз народжуються нові покоління дітей: з 2010 року — покоління Альфа, з 2015 року — покоління Z, а цей фактор також впливає на розвиток, сприйняття світу та багато іншого. Слідом за поведінкою у дітей змінюються бажання та інтереси. Крім того, що постійно формується особистість, дитині протягом 10-12 років постійно потрібно пристосовуватися до змін у своєму тілі. Все це робить її дуже вразливою.

Звичайно, ні. Найбільш поширеними мотивами до суїцидальних реакцій є: невдале кохання (зрада, рання вагітність), демонстративне привернення уваги (дитина скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу), «синдром Вертера» (масова хвиля наслідуваних самогубств, які відбуваються після самогубства, яке широко висвітлено в соціальних мережах, телебаченні чи інших мас-медіа).

Як розпізнати симптоми та допомогти дитині вберегти життя?

Завдяки тому, що у дитини менше здатності до самоконтролю, ніж у дорослого, ознаки суїцидальної поведінки можна побачити, крім того, вони яскравіші. А саме:

• різкі перепади настрою, без причини, які дитина не може пояснити;
• ворожість;
• прагнення відсторонитися від батьків;
• соціальна ізоляція;
• самокритика, дуже низька самооцінка;
• дратівливість;
• агресія;
• зміни харчової поведінки;
• відсутність гігієни;
• кардинальні зміни зовнішнього вигляду;
• підозрілі нові знайомі;
• захоплення дитини музикою, фільмами, відеороликами, книгами, сюжети яких мають теми суїциду;
• зникнення з будинку грошей і речей;
• безсоння, сонливість вдень;
• різке зниження успішності;
• падіння фізичної активності;
• втрата інтересу до занять/хобі;
• в розмовах звучать теми про самогубство/суїцидальні наміри;
• захоплення кумирами-самогубцями;
• апатичний чи депресивний стан;
• виникнення на тілі поранень чи слідів від них (шрами, подряпини);
• байдужість до свого зовнішнього вигляду.
• Не обов’язково, щоб були присутні всі ознаки, навіть наявність одного пункту — сигнал до довірливої бесіди з дитиною.

Що робити батькам в даній ситуації?

• Довіряти своїй дитині!
• Вміти слухати свою дитину. Більшість дітей діляться про те, що хочуть вчинити замах на своє життя.
• Якщо у вас в родоводі були люди, які вчиняли самогубство, важливо розуміти, що є ризики для наступних поколінь (але важливо пам’ятати — самогубство не передається у спадок, це не генетичне захворювання чи захворювання взагалі!).
• Переглянете свій стиль виховання. Виключіть з нього авторитарність.
• Ваша дитина дорослішає, відповідно, змінюються ваші стосунки. Чи готові ви до цього? В основі ваших стосунків вже лягає не повчання, а договір, прохання та інформування.
• Допоможіть дитині сформувати критичне мислення.
• Не ігноруйте дитячі погрози.
• Постійно говоріть та проявляйте любов до дитини.
• Дайте дитині зрозуміти, що кожна її проблема — не дурниця та вам не байдуже.
• Поговоріть з дитиною про те, що з кожної проблеми завжди можна знайти вихід. Можливо, цей вихід не сподобається або він не такий ідеальний як хотілося, але він завжди є. Суїцид — це не спосіб розв’язання проблеми!
• Для підлітків значущими людьми в цей час стають далеко не батьки, тому не соромтеся звертатися до інших по допомогу. Можливо, це родич чи друг. Проаналізуйте та дізнайтеся, хто для вашої дитини авторитетна людина.
• За бажанням можете звернутися до психолога чи психіатра.

Багато часу діти проводять в школі, тому

Інформація для вчителів

• Вислуховуйте, не намагайтесь втішати. Просто уважно слухайте та за потреби здавайте питання.
• Обговорюйте, це допомагає знизити тривожність. Якщо дитина прагне поговорити з вами на тему самогубства, не хвилюйтеся, такі розмови ні в якому разі не спровокують до вчинення суїциду.
• Будьте уважні до жартів чи обмовок на тему самогубства. Зазвичай це непрямі показники при передбачуваному самогубстві.
• Проявляйте турботливість та повагу.
• У розмовах намагайтесь згадувати та підкреслювати про те, що проблеми — це плинне явище, що має тимчасовий характер.
• Підключайте до допомоги шкільного психолога та інших спеціалістів.
• Опановуйте навички надання першої психологічної допомоги.

Якщо проблема стосується твоєї подруги чи друга, ти можеш

• Повідомити дорослого! Не бійся бути зрадником, розповівши дорослим про суїцидальні симптоми чи наміри твого друга/подруги/знайомого — ти врятуєш життя!
• Якщо ти почув, що друг/подруга, хочуть спробувати небезпечний челендж, гру чи занурилися у тему суїциду через музику, фільми, книги, відео, намагайся вмовити їх зайнятися іншими справами, не пов’язаними з самогубствами.
• Якщо друг/подруга/знайомий хоче тобі розповісти про свої переживання, не відштовхуй та не насміхайся. Вислухай та підтримай!

Колегам (шкільним психологам) для профілактики суїциду серед дітей та підлітків

• З дітьми проводити індивідуальну та групову роботу, що передбачає заходи для зміцнення психічного здоров’я, формування активної життєвої позиції, формування та розвиток критичного мислення тощо.
• З батьками — інформаційна та профілактична робота на теми обмеження доступу до засобів для скоєння самогубства (медикаментів, зброї), дозоване та вибіркове користування соціальними мережами, способи надання психологічної підтримки тощо.
• З педагогами — психологічна просвіта з питань життєстійкості, стресових станів, ознак депресії та суїцидальної поведінки, навчання навичкам надання першої психологічної допомоги тощо.