29 вересня 2022 року ми вшановуємо пам'ять жертв однієї з найтрагічніших сторінок в історії ХХ століття – початку масових розстрілів мирного населення, вчинених гітлерівцями в урочищі Бабин Яр під час окупації Києва у 1941-1943 роках.
29 вересня 2022 року ми вшановуємо пам'ять жертв однієї з найтрагічніших сторінок в історії ХХ століття – початку масових розстрілів мирного населення, вчинених гітлерівцями в урочищі Бабин Яр під час окупації Києва у 1941-1943 роках.
Ці трагічні події відомі як символ «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення населення. Жертвами злочину стали понад сто тисяч людей – військовополонених і цивільних громадян, серед яких представники єврейської національності і ті, хто намагався їх урятувати, українці, роми, караїми, учасники українського визвольного руху, заручники, «саботажники», порушники комендантської години, пацієнти психіатричної клініки. Розстріли в Бабиному Яру відбувалися майже щоденно понад два роки від вступу нацистів та їхніх союзників до Києва вересні 1941-го і до завершення окупації міста в листопаді 1943 року. За цей час було знищене практично все єврейське населення міста.
Урочище Бабин Яр у місті Києві – можливо, найбільш жахливий, але далеко не єдиний символ Голокосту в Україні. Масові страти людей за національною, етнічною, расовою, культурною, релігійною та класовою ознаками проводилися тоталітарними режимами у минулому столітті на всій території України.
Попри те, що радянський режим замовчував або спотворював пам'ять про жертв, намагався фізично зруйнувати, замаскувати, забудувати місця злочинів, пам'ять про трагедію Бабиного Яру та звірства тоталітарних систем у інших місцях України, а також відважних українців, які рятували євреїв у роки Другої світової війни, завжди залишалася живою. Сьогодні Бабин Яр має слугувати світовій спільноті застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. Осмислюючи жахи Голокосту, інших численних злочинів тоталітарних режимів минулого століття, вшановуючи пам'ять жертв, мужність героїв, нескореність народів та самопожертву праведників, цивілізований світ проголосив гасло «ніколи знову».
Проте у ХХІ столітті геноцид знову прийшов на українську землю.
Сьогодні рашисти, наслідуючи нацистів, заявляють про «розв’язання українського питання» подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання», а вигаданий у російській федерації «антифашизм» став прямою загрозою для євреїв у сучасній Україні. Російськими варварами були обстріляні єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр. Жорстокі масові вбивства людей рашистами, вчинювані ними фізичні й моральні тортури, намагання спалити тіла, щоб приховати свої злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл усе людство.
Світове співтовариство має пам’ятати: мир, безпека й рівновага Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх рашистських злочинів буде належно покарано – так, як колись було покарано нацистських злочинців. Кожен наш співвітчизник, кожен сантиметр української землі, кожна зруйнована будівля і розбита пам’ятка будуть свідками у процесі над тоталітарним режимом, що сьогодні чинить терор на нашій землі.
В кожному місті Запорізької області, в кожному районі, майже в кожному селі ми маємо місця поховання невинних жертв нацистської окупації. Лише у місті Запоріжжя, на вулиці Очаківській, було розстріляно 36 тисяч мирних мешканців, з яких більше 20 тисяч були євреями.
Але не тоді, не зараз - нас не зламати.
Ми – вистоїмо, перемога буде за нами.
