БИКІВНЯ: пам’ять заради життя

  • 404

Фото без опису

«Найдорожче у вас воля, ми оплатили її життям»…Лісовий масив неподалік селища Биківня, нині – північно-східна околиця Києва, є найбільшим в Україні місцем масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, свій останній спочинок тут знайшли від 15 до понад 100 тис. осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних в позасудовому порядку органами НКВС у Києві. Як свідчать архівні документи, Биківнянський ліс як об’єкт «спеціального призначення» – місце таємних поховань, використовувався органами НКВС УРСР протягом 1937-1941 років. В архіві столичної міськради зберігається рішення президії Київської міської Ради трудящих від 20 березня 1937 року про виділення земельної ділянки для «спеціальних потреб» НКВС УРСР. Йдеться, про частину лісового масиву –– площею 4,5 га в районі 19-20 кварталів Дарницького лісництва (дані польських військових топографів свідчать, що насправді розмір поховання – 5,3 га). Ця територія була обнесена високим зеленим парканом – 2-3 м. й перебувала під цілодобовою охороною співробітників НКВС.
Під прикриттям ночі до Биківнянського лісу звозилися тіла замордованих в київських катівнях НВКС: Лук’янівської в’язниці; внутрішньої в’язниці НКВС по вул. Короленка (тепер – Володимирська); Київського управління НКВС по вул. Р.Люксембург (тепер – будівля Українського інституту національної пам’яті, вул. Липська, 16), але найбільше – приміщення НКВС по вул. Інститутській (нині – Жовтневий палац). Експерти, що досліджували останки жертв, свідчать про те, що більшість із них загинули від пострілу в потилицю або основу черепа. Тіла людей закопували разом із речами, документами, дрібними грошима, які були при них. Завжди в одязі і неодмінно засипались вапном. За даними Галузевого державного СБУ, встановлені прізвища 14 191 осіб, яким були винесені вироки в Києві і які захоронені в Биківні.

За іронією долі, злочин комуністів у Биківні був викритий за часів нацистської окупації. У 1941 році німці, за участі представників Міжнародного комітету Червоного Хреста і місцевого населення, провели розкопки в Биківнянському лісі. Інформація про масові радянські поховання в Биківні з’явилася в пресі. Історик Ю. Шаповал стверджує, що німці навіть хотіли увічнити пам’ять жертв, але часу на встановлення пам’ятного знаку їм не вистачило. У 1944, 1971 і 1987 роках в Биківні працювали три радянські спеціальні урядові комісії, кожна з яких приходила до однозначного висновку: в Биківнянському лісі покояться жертви саме нацистських окупантів. І тільки четверта офіційна комісія 1989 року визнала, що в Биківні поховані жертви сталінського режиму.
15 липня 1988-го у Биківні відбувся перший альтернативний мітинг. А вже 1994 року був заснований Биківнянський меморіальний комплекс жертвам комуністичного режиму, який тепер є Національним історико-меморіальним заповідником «Биківнянські могили». Указом Президента України Віктора Ющенка «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років» офіційно встановлено День пам’яті жертв політичних репресій, який щороку відзначається в третю неділю травня. В цей день до Биківнянських могил з’їжджаються сотні людей – родичі загиблих і колишні політв’язні, представники державної та міської влади, громадських організацій і релігійних кіл, звичайні українці, щоб поклонитися праху тисяч безвинно репресованих співвітчизників, помолитися за їхні душі, запалити свічку пам’яті.

Пам’ять про невинно убієнних має стати запорукою не повторення подібних злочинів у майбутньому!
 

Український  інститут національної пам’яті